Зміна погоди. Початком осені вважають день, коли добові температури становлять менше 100 С, (29 вересня - 7 жовтня). Перша половина осені суха і тепла, особливо вересень. Цей період називають бабиним літом. Похмура, з дощами погода наступає в кінці жовтня. Закінчується осінь 19-25 листопада. Київ прекрасний у будь-яку пору року, але особливо гарний у розпалі золотої осені, коли безкінечно багата палітра кольорів, земля вкрита різнокольоровим килимом і дерева багряно палають під ласкавим промінням вже не спекотного сонця.

Початок зими визначається зниженням середньої добової температури повітря нижче 00 С. Зима досить тривала, але порівняно тепла. Часто буває похмура погода. Стійкий сніговий покрив вста­новлюється в грудні. Сніг лежить в середньому 90-95 днів. Середня висота снігового покриву 15-20 см. Зимою часто надходить тепле повітря з моря, що призводить до відлиг, під час яких температура І повітря іноді підвищується до 5-100 С. У ці періоди може випадати мокрий сніг або дощ і утворюватись ожеледь чи льодова кірка. Значне зниження температури зимою пояснюється, насамперед, приходом холодного повітря з півночі та сходу. Через це окремі роки відзначаються суворими зимами.

Мінімальна температура, яка була зареєстрована в Києві, -350С

За початок весни береться дата перевищення середньодобової температури повітря 00 С (15-20 березня), кінець наступає 15-20 травня. Весна продовжується біля двох місяців.

Літо починається в кінці травня, коли середньодобова температура повітря більше 150 C, і закінчується на початку вересня. Воно тепле і вологе. Середні місячні температури всіх літніх місяців перевищують 180 С, максимальні температури в липні і серпні досягають 390 С. Характерними для Києва є літні зливи і грози.

На Київщині погодні умови сприятливі для життя людей, вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, роботи транспорту тощо.

ВНУТРІШНІ ВОДИ

Річка - це водний потік, який тече у природному заглиб­ленні - руслі.

Дніпро. Чи можна уявити Київ без його окраси - Дніпра-Славутича! Важко переоцінити його значення для господарства не тільки нашого міста, а й всієї держави. Дніпро - найбільша річка України, загаль­на довжина його - 2201 км (у межах України вона становить 981 км).

Витік (початок річки) - в Росії, там з болота витікає Дніпро ма­леньким струмком. Далі він тече по території Білорусі та України і впадає в Чорне море. Місце впадання річки в іншу водойму називають гирлом,

Тече Дніпро по широкій долині (зниженню в рельєфі). Русло (заглиблення долини, зайняте водним потоком) звивисте. Ширина Дніпра в межах Києва - 400-600 м, глибина -6-12 м, на мілко­водних ділянках - 4-5 м. Найбільші притоки (річки, що несуть свої води до головної): Прип'ять (вона майже подвоює кількість води в Дніпрі), Тетерів, Ірпінь, Десна. В межах самого міста Дніпро приймає тільки невеликі притоки: Сирець, Глибочицю, Либідь. Це рівнинна річка (тече по рівнині), течія її повільна і спокійна.

Живлення (надходження води в річку) змішане: снігове, дощове та підземними водами. Повінь (щорічне підняття рівня води) насту­пає весною, коли тануть сніги. В межах Києва русло Дніпра ді­литься на декілька рукавів (відгалужень русла): Чорторий (Десенка), Старик, Русанівський та ін. Зустрічаються острови: Труханів, Гідро­парк, Муромець, Долобецький.

Малі річки. Велике значення мають малі річки. Наче густе блакитне мереживо, пронизують вони нашу землю, збираючи воду з великої площі (басейну) і несучи її до великих рік. Без малих річок не можливе існування й великих. Разом з тим їм не надається належної уваги. Вирубування дерев і чагарників вздовж берегів, скидання неочищених стоків промислових підприємств завдають малим річкам значної шкоди.

Колись на території Києва існувало багато річок: Либідь, Си­рець, Глибочиця, Хрещатик, Горенка, Нивка, Клов, Совка. Без цих назв важко уявити собі наше місто. Де вони зараз? Сумне питання. На жаль, назви лишились, а річок уже немає. Вони перетворені на придаток міської каналізації. Береги ж інших закуті в бетон. Та й те, що тече по тих трубах та бетонних ложах, водою назвати уже не можна.

Либідь бере початок із джерел біля станції Київ-Волинський, впадає в Дніпро з правого берега поблизу с. Корчувате. Довжина річки — 14 км. її основні притоки — Скоморох, Совка, Оріхуватка, Бусловка, Клов та інші (взяті в колектори). Колись річка була повноводною і на ній стояли водяні млини. З кінця 19 століття у зв'язку з розвитком міста поверхня басейну Либеді зазнала значних змін. (Пригадайте, яких саме?).

Малі річки Києва мають дійсно незначну протяжність: Глибочиця — 9 км, Сирець — 9 км, Нивка — 19 км. Ширина рус­ла Нивки — 2 м, живиться річка переважно підземними водами і тому в посушливі періоди пересихає. На ній створена система ставків. На Лівобережжі Києва тече річка Дарниця.

Водотоки малих річок Києва повністю або частково заточені в колектори, по трубах вони протікають під забудованою частиною міста і спостерігати їх тепер неможливо.

Дніпро, що протікав у давнину біля самісіньких круч Правобе­режжя, змінив русло і залишив на рівнині свій рукав — річку Почайну. Ця назва відома з часів Київської Русі. Починалась Почайна на Оболоні, від Дніпра була відділена піщаною косою. Довжина рукава становила 8 км. В 19 столітті коса була розмита Дніпром і він "поглинув" Почайну. В минулому тут існувала гавань. Згодом вона перетворилась на ряд невеликих озер, які були знищені при будівництві масиву "Оболонь". У басейні Почайни розташовані житлові масиви Подолу і Оболоні.

Мені відкрилась істина печальна:

Життя зникає, як ріка Почайна

Через віки, а то й через роки,

ріка вже стане спогадом ріки.

І тільки верби знатимуть старі:

киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.

Ліна Костенко

І все ж у Києві ще збереглась річка в природному стані. Єдина й остання. Це Віта, її довжина всього 12 км. Протікає вона на південних околицях міста, впадає в Дніпро навпроти острова Козачий. Зберегти останню річку Києва можна, захистивши басейни (тери­торії, з яких річки збирають воду) трьох її приток — Сіверки, Путиля і Малої Віти.

Значення річок. Невпізнанне змінилися з тих прадавніх часів, коли прийшли у наші місця Кий з братами, береги Дніпра, і тільки сам він, як і колись, гордо й велично "плине і в'ється по зеленому світу..." Сьогоднішній Дніпро невтомно трудиться, примушуючи працювати турбіни електростанцій (Київська ГЕС), зрошуючи землі . життєдайною вологою, несучи на своїх хвилях кораблі. Дніпро і його притока Десна є основними джерелами питної води для міста. Вода в Дніпрі м’яка і вважається однією з кращих питних вод, якби не сильне забруднення її стічними водами. Надходження води здійснюється Дніпровським, Деснянським, Новодніпровським, Північним та артезіанським водопроводами. На кожного киянина припадає біля 500 л води на добу. За рік місто використовує в цілому 814,5 млн. куб. м. При цьому власне "випиває" місто — 423,9 млн. куб. м (52%). Дніпру належить виключна роль у водопостачанні промислових підприємств Києва.

По обидва береги Славутича розташовані прекрасні місця відпочинку – Труханів острів, Гідропарк, Довбичка, Матвіївська затока, Венеціанська протока.

В Києві та його околицях є майже всі типи вод суходолу, крім льодовиків. Це – озера, болота, підземні води, штучні (створені людиною) водойми та канали.

Озера. Озеро - це природна заглибина на суходолі, заповнена водою. В Києві найбільше озер біля Дніпра. Це так звані заплавні озера. Під час повені вони затоплюються водами Дніпра і площа їх значно збільшується. Розміри водної поверхні київських озер не­великі (менше 5 га). Найбільші за площею — Вирлиця, Радунка і Тельбин. Відомі також Біле, Василькове, Лукове, Синякове, Вузь­ке, Довге, Синє. (Знайдіть ці озера на плані Києва). Замерзають київські озера переважно на початку грудня, скресає крига на в середині березня. Товщина льоду в суворі зими досягає 60 см. Найвища температура води у липні. Озера використовуються для спортивної риболовлі та відпочинку.

Болота. Болото - надмірно зволожена ділянка земної повер­хні, в якій утворюється торф. Заболочені ділянки поширені на околицях Києва в долинах річок Дніпра, Ірпеня, на дні балок та струмків. Заболочуванню сприяє рівнинний рельєф та погодні умови Київщини (Подумайте, які саме?).

Штучні водойми. Найбільшою штучною водоймою поблизу Києва є Київське водосховище. Воно створене у 1964-1966 роках після спорудження Київської ГЕС. Це велика водойма. Площа водосховища більша за площу Києва: довжина -110 км, ширина до 12 км. Недаремно водосховище називають Київським морем. Середня глибина водосховища - 4 м, найбільша - 14,5 м. Вико­ристовується для потреб електроенергетики, рибного господар­ства, водопостачання, як місце відпочинку.

Разом з тим, створення водосховищ викликає ряд негативних явищ: "цвітіння води", розмивання водою берегів, підтоплення при­леглих територій. Зміна температури води у водосховищі, змен­шення швидкості течії, в порівнянні з річкою, наявність значних мілин призвело до сильного розвитку в них синьо-зелених водорос­тей. Відмирання водоростей супроводжується поглинанням кисню і виділенням у воду отруйних речовин, тому часто буває замор ри­би. Значної шкоди водосховищу завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС, що спричинила цілий ряд проблем, пов'язаних з використанням його для господарських потреб.

1	2	3	4	5